Орфоепічний словник української мови

колотися

коло́тися

[колотиес'а]

коул'ус'а, колеис':а, колеиц':а, кол'уц':а; нак. -лис'а, коул'іц':а

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. колотися — коло́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. колотися — колюся, колешся, недок. 1》 Викликати почуття болю. || Мати здатність колоти (у 1 знач.). 2》 Битися за допомогою холодної (колючої) зброї; колоти одне одного. 3》 Піддаватися коленню; розщеплюватися, дробитися. 4》 Пас. до колоти 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колотися — КОЛО́ТИСЯ, колю́ся, ко́лешся, недок. 1. Спричиняти відчуття болю. Стерня колеться, ніжка болить... Спать не хочеться, гулять кортить (з народної пісні); От Iвашко пiдповз пiд самий будяк, так що й голови вже не видко.  Словник української мови у 20 томах
  4. колотися — (-люся, -лешся) недок.; крим. 1. Давати показання (на слідстві, суді). <...> якщо ми [міліціонери] натиснули на "об'єкт" і той почав "колотись", то в разі потужнішого тиску він розколеться ще більше (А. Кудін, Як вижити у в'язниці). ЯБМ, 1, 448.  Словник жарґонної лексики української мови
  5. колотися — КОЛО́ТИ (устромляючи в щось що-небудь гостре), КОЛО́ТИСЯ розм., ШТРИКА́ТИ, ШТРИКА́ТИСЯ розм., ШПО́РТАТИ розм., ШТИРХА́ТИ діал., ШПИРА́ТИ діал. — Док.: уколо́ти, кольну́ти, штрикну́ти, штрикону́ти підсил. шпортну́ти, штирхну́ти, штирхону́ти підсил.  Словник синонімів української мови
  6. колотися — КОЛО́ТИСЯ, колю́ся, ко́лешся, недок. 1. Виклика́ти почуття болю. Стерня колеться, ніжка болить… Спать не хочеться, гулять кортить (Сто пісень.., 1946, 225); // Мати здатність колоти (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах
  7. колотися — Колотися, -лю́ся, -лешся гл. 1) Колоться, производить уколы. Ячмінь колеться. 2) Раскалываться. Не колеться дровенят.  Словник української мови Грінченка