копієчка

копі́єчка

[ко^уп’ійе^ичка]

-чки^е, д. і м. -йе^іц':і, мн. коп'ійе^ички, копійе^ичок

дв'і ко^уп'ійе^ички^е

Значення в інших словниках

1. копієчка — копі́єчка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири копі́єчки  Орфографічний словник української мови
2. копієчка — -и, ж. Зменш.-пестл. до копійка 1). До копієчки — всі гроші, повністю все (про гроші).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. копієчка — КОПІ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до копі́йка. – Та й ткне [пан] мені копієчку в руку (Панас Мирний); Коли б знав раніше, що доведеться мандрувати, то .. не витрачав би грошей на кіно та морозиво, збирав би копієчку до копієчки (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. копієчка — до копі́йки (копі́єчки). Повністю, все, нічого не залишаючи (про гроші). Посилав (Багіров дружині) усе, до копійки, що платила йому армія (О. Гончар); — Ні, я звідси не піду, поки мені до копієчки не буде заплачено (Панас Мирний). до щерба́тої копі́йки.  Фразеологічний словник української мови
5. копієчка — Копі́єчка, -чки, -чці; -єчки́, -чо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. копієчка — КОПІ́ЄЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до копі́йка 1. — Та й ткне [пан] мені копієчку в руку (Мирний, II, 1954, 289); Коли б знав раніше, що доведеться мандрувати, то.. не витрачав би грошей на кіно та морозиво, збирав би копієчку до копієчки (Збан., Курил.  Словник української мови в 11 томах
7. копієчка — Копієчка, -ки ж. ум. отъ копійка.  Словник української мови Грінченка