копієчка
КОПІ́ЄЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до копі́йка.
– Та й ткне [пан] мені копієчку в руку (Панас Мирний);
Коли б знав раніше, що доведеться мандрувати, то .. не витрачав би грошей на кіно та морозиво, збирав би копієчку до копієчки (Ю. Збанацький);
Пішов я на страсті, купив свічечку за копієчку (В. Стус);
Заплатили, сіромахи, все до копієчки, й ну чекати ліпшої долі (І. Карпа);
Іваньці не відмовляли в копієчці або й годували (В. Лис).
Словник української мови (СУМ-20)