кров —
-і, ж. 1》 Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому. Замовляти кров. Стікати кров'ю. Зараження крові. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кров —
КРОВ, і, ж. 1. Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте (Т.
Словник української мови у 20 томах
кров —
кров: ◊ зака́ження кро́ви → закаження ◊ кров залива́є 1. кривавити (ср, ст): Дивно, що старого Липача не чіпали, може, тому що старий, а може, тому що старий одному такому раз зацідив кельнею по лобі, аж го кров залляла, і був спокій (Тарнавський З.)...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
кров —
Кров не вода, а серце не камінь. Не можна проливати людської крові, а також жити без доброти. Людської крови не змиєш. Не проливай людської крові, бо цього ніколи не простять. Кров не вода, проливати шкода. Значіння як і сказано.
Приповідки або українсько-народня філософія
кров —
Захований скарб
Словник застарілих та маловживаних слів
кров —
Рідка тканина, що циркулює у кровоносній системі хребетних; складається з рідкої плазми і формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів (у ссавців кров'яні пластинки); постачає у тканини кисень, виводить двоокис вуглецю...
Універсальний словник-енциклопедія
кров —
(аж) кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави.
Фразеологічний словник української мови
кров —
ВДА́ЧА (сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються в її діях, поведінці), ХАРА́КТЕР, НАТУ́РА, ДУША́, ПРИРО́ДА, НО́РОВ розм., КРОВ розм., КШТАЛТ заст.
Словник синонімів української мови
кров —
Кров, кро́ви, кро́ві, кро́в’ю, в крові́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кров —
КРОВ, і, ж. 1. Червона рідина, яка, циркулюючи в замкнутій кровоносній системі організму, забезпечує живлення його клітин і обмін речовин у ньому. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
кров —
Кров, -ви ж. Кровь. Довго, довго кров степами текла-червоніла. Шевч. 163 Стали бідні невольники на собі кров забачати. Дума. Не пий води — кров нападе. Радом. у. Кров видно напала. Треба завтра щепія покликати — хай кине кров. Мир. Пов. І. 163. 3) — св.
Словник української мови Грінченка