кров
Кров, -ви
ж. Кровь. Довго, довго кров степами текла-червоніла. Шевч. 163 Стали бідні невольники на собі кров забачати. Дума. Не пий води — кров нападе. Радом. у. Кров видно напала. Треба завтра щепія покликати — хай кине кров. Мир. Пов. І. 163.
3) — св. івана. раст. = іванок. Вх. Пч. І. 10. ум. крівця, кро́вка. З пальця мизинця кровка канула. Чуб.
Словник української мови Грінченка