кров
кров:
◊ зака́ження кро́ви → закаження
◊ кров залива́є 1. кривавити (ср, ст): Дивно, що старого Липача не чіпали, може, тому що старий, а може, тому що старий одному такому раз зацідив кельнею по лобі, аж го кров залляла, і був спокій (Тарнавський З.)
2. огортає лють (ср, ст): Від таких людей мене заливає кров (Нижанківський)
◊ не псути собі <�да́рмо> кро́ви не перейматися, не переживати <�даремно > (Франко) (ст)
●<�а> най то на́гла кров заля́є (проклін)
●до на́глої кро́ви (проклін): Де, до наглої крови, хтось ухопив мій кара́бін (Лисяк)
●<�най> на́гла, троїста кров залля́є (проклін): І перше мене нагла, троїста кров залляє, нім там чубарик ще раз прийде! (Лисяк)
●пся кров (крев)(лайка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт