кріпак —
I -а, ч., іст. Особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин. II -а, ч., розм., рідко. Міцний тютюн.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кріпак —
КРІПА́К¹, а́, ч., іст. Селянин, прикріплений до земельного наділу за часів панщини, праця і майно якого були власністю поміщика. Між кріпаками ходила таємна чутка про жадану волю (Панас Мирний)...
Словник української мови у 20 томах
кріпак —
I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу).
Словник синонімів української мови
кріпак —
КРІПА́К¹, а, ч., іст. Особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин. Бжозовський задумав другого дня з сільською поліцією половить своїх кріпаків і вернути додому (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
кріпак —
Кріпак, -ка и пр. см. крепак и пр.
Словник української мови Грінченка