кутовий —
кутови́й прикметник
Орфографічний словник української мови
кутовий —
-а, -е. 1》 Стос. до кута (у 1 знач.), його вимірювання, розмічення. Кутовий удар спорт. — у грі в футбол: удар по м'ячу з кута поля. 2》 Який має форму кута, зігнутий під кутом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кутовий —
КУТОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до кута (у 1 знач.), його вимірювання, розмічання. Тільки упродовж достатньо довгого інтервалу можна сподіватися виявити кутове зміщення (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
кутовий —
Кутови́й, -ва́, -ве́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кутовий —
КУТОВИ́Й, а́, е́. 1. Стос. до кута (у 1 знач.), його вимірювання, розмічення. Кутові лінійки застосовують для перевірки внутрішніх двогранних гострих кутів (Слюс. справа, 1957, 121); Еластична муфта..
Словник української мови в 11 томах