кіготь —
-гтя, ч. 1》 Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох птахів і тварин; пазур. || перев. мн., розм., зневажл. Про довгі нігті людини. 2》 тільки мн., спец. Залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або дерево; кішка (у 3 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
кіготь —
Пазур, пазурець
Словник чужослів Павло Штепа
кіготь —
КІ́ГОТЬ, гтя, ч. 1. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців у хребетних тварин, яке виконує захисну функцію; пазур. Вчепився, як сова кігтями (приказка); Мохната лапа [ведмедиці], насторожена острими кігтями, грозила її груді (І.
Словник української мови у 20 томах
кіготь —
(-гтя) мн. кігті, -тів.
Словник жарґонної лексики української мови
кіготь —
випуска́ти (розпуска́ти) / ви́пустити (розпусти́ти) па́зурі (кі́гті), несхв. Виявляти ворожість, нетерпимість до кого-небудь або готовність дати відсіч комусь. Шляхтич випустив нарешті пазурі. Вівся з нами, мов колонізатор, мов плантатор (П.
Фразеологічний словник української мови
кіготь —
КІ́ГТІ (залізний серпоподібний пристрій, що прикріплюється до взуття для вилізання на стовп або гору), КІ́ШКА. Залізні кігті, прив'язані до чобіт, мов дебелі серпи, міцно вгрузли в соснову деревину (В.
Словник синонімів української мови
кіготь —
КІ́ГОТЬ, гтя, ч. 1. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох птахів і тварин; пазур. Мохната лапа [ведмедиці], насторожена острими кігтями, грозила її груді (Фр.
Словник української мови в 11 томах
кіготь —
Кіготь, -гтя м. Коготь. Здається й мала пташка, та кігті гострі. посл.
Словник української мови Грінченка