лицятися

лиця́тися

[ли^ец’ати^ес'а]

-ц'айус'а, -ц'айе^іс':а, -ц'айе^іц':а, -ц'айуц':а

Значення в інших словниках

1. лицятися — лиця́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. лицятися — див. ЖЕНИХАТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. лицятися — див. залицятися  Словник синонімів Вусика
4. лицятися — -яюся, -яєшся, недок. 1》 до кого і без додатка. Те саме, що залицятися. 2》 з ким і без додатка, діал. Любитися (у 1, 2 знач.), кохатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лицятися — ЛИЦЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок. 1. до кого і без дод. Те саме, що залиця́тися. Щаслива нитка до смерті не вірвалась Павлусеві. Найшлась і дівчина, що, як той скарб, сама до його лицялась (О. Стороженко); Пані радо та щиро приймала гостей..  Словник української мови у 20 томах
6. лицятися — ЗАЛИЦЯ́ТИСЯ без додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.  Словник синонімів української мови
7. лицятися — Лиця́тися, лиця́юся, -ця́єшся до кого, з ким  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. лицятися — ЛИЦЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок. 1. до кого і без додатка. Те саме, що залиця́тися. Щаслива нитка до смерті не вірвалась Павлусеві. Найшлась і дівчина, що, як той скарб, сама до його лицялась (Стор.  Словник української мови в 11 томах
9. лицятися — Лиця́тися, -ця́юся, -єшся гл. Любезничать, ухаживать. І лицявся то з тією, то з другою любо. Шевч. 473.  Словник української мови Грінченка