льотчик

льо́тчик

[л’оч:и^ек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. льотчик — льо́тчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. льотчик — ЛЬОТЧИК, ПІЛОТ – АВІАТОР Значення тотожні, але авіатор у сучасній мові майже не вживається.  Літературне слововживання
3. льотчик — -а, ч. Водій літака; пілот.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. льотчик — Летун  Словник чужослів Павло Штепа
5. льотчик — ЛЬО́ТЧИК, а, ч. Водій літака; пілот. – Голубчику, – зітхнувши, відповів льотчик, – такі дні, як ось тепер, випробовують нас (О. Бердник); – Ні, хлопці, мушу вас розчарувати. Я не космонавт. Просто льотчик (В.  Словник української мови у 20 томах
6. льотчик — ЛЬО́ТЧИК (водій літака), ПІЛО́Т, АВІА́ТОР, ЛІТУ́Н. Льотчик повинен уміти зберігати напрям на зльоті (О. Ільченко); Літак ставав живою істотою, а мозгом і серцем його був спокійний пілот Волох (В. Собко); Сашко Птаха..  Словник синонімів української мови
7. льотчик — ЛЬО́ТЧИК, а, ч. Водій літака; пілот. Невимовної краси картини розкриваються перед льотчиками (Довж., І, 1958, 99); — Коли льотчик уже влітався та добре відчуває літак, нічого йому не страшно (Гончар, Тронка, 1963, 13).  Словник української мови в 11 томах