льотчик
ЛЬО́ТЧИК, а, ч.
Водій літака; пілот.
– Голубчику, – зітхнувши, відповів льотчик, – такі дні, як ось тепер, випробовують нас (О. Бердник);
– Ні, хлопці, мушу вас розчарувати. Я не космонавт. Просто льотчик (В. Нестайко);
Той льотчик, Клод Ізерлі, збожеволів, скинувши атомну бомбу на Хіросіму (Л. Костенко);
Свою майстерність над Поділлям продемонструють першокласні військові льотчики (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)