льотчик
ЛЬО́ТЧИК, а, ч. Водій літака; пілот.
Невимовної краси картини розкриваються перед льотчиками (Довж., І, 1958, 99);
— Коли льотчик уже влітався та добре відчуває літак, нічого йому не страшно (Гончар, Тронка, 1963, 13).
Словник української мови (СУМ-11)