лінгвіст

лінгві́ст

[л'інгв’іст]

-ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -сти^е, -с'т'іў

Значення в інших словниках

1. лінгвіст — лінгві́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лінгвіст — -а, ч. Фахівець із лінгвістики; мовознавець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лінгвіст — ЛІНГВІ́СТ, а, ч. Фахівець із лінгвістики; мовознавець. – Дмитре Тимофійовичу, ти природжений лінгвіст. Чи не думаєш мови вивчати? – сміючись, запитав його тоді Тур (М.  Словник української мови у 20 томах
4. лінгвіст — МОВОЗНА́ВЕЦЬ, ЛІНГВІ́СТ, МО́ВНИК розм. Сідалковський підкреслено розмовляв чистою літературною мовою за випуском останнього доповненого і переробленого групою мовознавців правопису (О.  Словник синонімів української мови
5. лінгвіст — Лінгві́ст, -та; -ві́сти, -тів (лат.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лінгвіст — ЛІНГВІ́СТ, а, ч. Фахівець з лінгвістики; мовознавець. У своїх надзвичайно цікавих спогадах про Маркса Лафарг характеризує його як глибоко освіченого лінгвіста (Мовозн.  Словник української мови в 11 томах