лінгвіст

ЛІНГВІ́СТ, а, ч. Фахівець з лінгвістики; мовознавець.

У своїх надзвичайно цікавих спогадах про Маркса Лафарг характеризує його як глибоко освіченого лінгвіста (Мовозн., VII, 1949, 5);

Час також нашим лінгвістам разом з літературознавцями подумати над створенням словників мови окремих письменників (Рильський, III, 1956, 67).

Значення в інших словниках

1. лінгвіст — лінгві́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лінгвіст — [л'інгв’іст] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. лінгвіст — -а, ч. Фахівець із лінгвістики; мовознавець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лінгвіст — ЛІНГВІ́СТ, а, ч. Фахівець із лінгвістики; мовознавець. – Дмитре Тимофійовичу, ти природжений лінгвіст. Чи не думаєш мови вивчати? – сміючись, запитав його тоді Тур (М.  Словник української мови у 20 томах
5. лінгвіст — МОВОЗНА́ВЕЦЬ, ЛІНГВІ́СТ, МО́ВНИК розм. Сідалковський підкреслено розмовляв чистою літературною мовою за випуском останнього доповненого і переробленого групою мовознавців правопису (О.  Словник синонімів української мови
6. лінгвіст — Лінгві́ст, -та; -ві́сти, -тів (лат.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)