ліхтар —
ліхта́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
ліхтар —
-я, ч. Освітлювальний пристрій, в якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ліхтар —
Світичка, див. фонар
Словник чужослів Павло Штепа
ліхтар —
ЛІХТА́Р, я́, ч. Освітлювальний пристрій, в якому джерело світла захищене склом, слюдою і т. ін. Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі (І.
Словник української мови у 20 томах
ліхтар —
Я, ч. Синець під оком. Інколи динамістку можна було здибати і з ліхтарем під оком (Ю. Винничук).
Словник сучасного українського сленгу
ліхтар —
В архітектурі невел. кругла або багатокутна легка вежка, увінчана шоломом, встановлена над дахом або куполом для верхнього освітлення інтер'єру.
Універсальний словник-енциклопедія
ліхтар —
ЛА́МПА (прилад для освітлення), ЛАМПА́ДА заст., поет., ПО́СВІТ діал.; СВІТИ́ЛЬНИК (великий); ЛІХТА́Р (освітлювальний прилад, у якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо); ШАХТА́РКА (шахтарський ліхтар); ПЛАФО́Н (електричний з абажуром).
Словник синонімів української мови
ліхтар —
ЛІХТА́Р, я́, ч. Освітлювальний пристрій, в якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо. Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
ліхтар —
(польс. < нім.) 1. Засклений або прорізаний багатьма вікнами виступ у споруді (порівн. еркер). 2. Підвищена над загальною покрівлею засклена частина стелі з прорізом для освітлення та аерації.
Архітектура і монументальне мистецтво