ліхтар
ЛІХТА́Р, я́, ч.
Освітлювальний пристрій, в якому джерело світла захищене склом, слюдою і т. ін.
Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі (І. Нечуй-Левицький);
Старший міліціянт чомусь озирнувся довкола і посвітив ліхтарем поміж дерев (Любко Дереш);
Пані .. засвітила ліхтаря, взяла білизну й сіла нагорі коло сходів за шиття (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);
* У порівн. В невеличкому березовому гайку, ніби в чародійному ліхтареві, догорає сонце (М. Стельмах);
* Образно. Єва йшла в ніч. Не в темну, а в серпневу, з напнутим усіма вітрами шатром неба і з підвішеними на ньому ліхтарями зірок (О. Чорногуз).
(1) Чарівни́й (чароді́йний) ліхта́р, заст. – пристрій для показу на екрані зображень, зроблених на склі; проекційний ліхтар.
Кругом гомоніли, вешталися, лагодилися до чогось. Деякі топтались коло чарівного ліхтаря, інші пробували грамофон, перебирали книжечки (С. Васильченко);
Раптом падає під ноги різнокольорова реклама, і я згадую чарівний ліхтар, що в забутій школі мого дитинства демонстрував на стіні картини (М. Хвильовий);
Досі я бачив у школі тільки картини “Чарівного ліхтаря” – примітивного попередника сучасного фільмоскопа, а це живі картини (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)