ліхтар
ЛІХТА́Р, я́, ч. Освітлювальний пристрій, в якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо.
Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі (Н.-Лев., III, 1956, 138);
Старшина засвітив свій електричний ліхтар (Гончар, III, 1959, 256);
У місті ставили вуличні ліхтарі (Зар., Світло, 1961, 3);
*У порівн. В невеличкому березовому гайку, ніби в чародійному ліхтареві, догорає сонце (Стельмах, І, 1962, 352).
Словник української мови (СУМ-11)