майстер —
(досконалий виконавець своєї роботи) митець, віртуоз, розм. умілець// золоті руки; і швець, і жнець, і на дуду грець.
Словник синонімів Полюги
майстер —
ма́йстер іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири ма́йстри
Орфографічний словник української мови
майстер —
(людина високої професійної кваліфікації) золоті руки (золота рука) в кого; майстер своєї справи; (вправна в усякому ділі людина, умілець) майстер на всі руки; і швець і жнець і на (в) дуду грець, жарт.
Словник фразеологічних синонімів
майстер —
(знавець діла) митець, мастак, мистець, о. золоті руки, св. умілець, д. майстерник; (блискучий) віртуоз, артист; прв. як зв. маестро.
Словник синонімів Караванського
майстер —
див. умілий; художник
Словник синонімів Вусика
майстер —
-тра, ч. 1》 Фахівець з якого-небудь ремесла. 2》 Керівник окремої ділянки виробництва. 3》 чого, без додатка і з інфін. Той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості.
Великий тлумачний словник сучасної мови
майстер —
МА́ЙСТЕР, тра, ч. 1. Фахівець із якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Т. Шевченко); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Марко Вовчок); Якби хлопець – справа ясна...
Словник української мови у 20 томах
майстер —
ма́йстер: ◊ ма́йстер копи́тко швець (ст) ♦ ко́ждий ма́йстер своє ремесло хва́лит (Франко) ♦ па́не ма́йстер, то смола́, а не кля́йстер про невмілу людину (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
майстер —
Кожен майстер своє ремесло хвалить. Кожен уважає що його ремесло найпотрібнійше. Майстер, до чужих тайстер. Злодій. Тайстра—торба. Майстер Свиридко два рази уріже, та й ще закоротке. Глум з такого, що береться не до свого діла. Який майстер, така й робота. Кваліфікацію майстра видно по його роботі.
Приповідки або українсько-народня філософія
майстер —
ма́йстер (маста́к) на всі ру́ки. 1. Людина, яка все вміє робити, вправна, тямуща у будь-якій справі. Лаврін був розумака і майстер на всі руки — і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (О. Донченко); — Панас Юхимович на всі руки майстер.
Фразеологічний словник української мови
майстер —
МА́ЙСТЕР (той, хто досяг високої майстерності, досконалості в своїй роботі, творчості), ВІРТУО́З, МИТЕ́ЦЬ, МАСТА́К розм., АРТИ́СТ розм., ШТУКА́Р розм., МАЙСТЕ́РНИК розм., МИСТЕ́ЦЬ заст., ТІМА́ХА заст.; УМІ́ЛЕЦЬ (ВМІ́ЛЕЦЬ), ЧАКЛУ́Н розм., БОГ розм.
Словник синонімів української мови
майстер —
Ма́йстер, -тра, -трові, -тром; майстрі́, -рі́в, -ра́м
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
майстер —
МА́ЙСТЕР, тра, ч. 1. Фахівець з якого-небудь ремесла. Майстрові дали кувать Із бронзи кесаря (Шевч., II, 1953, 271); Бреше [Микита], мабуть, не вперше: язик обертається, як човник у ткацького майстра (Вовчок, VI, 1956, 278); Якби хлопець — справа ясна...
Словник української мови в 11 томах
майстер —
рос. мастер 1. Керівник певної дільниці в цеху, який відповідає за її виробничу діяльність. 2. Фахівець своєї справи.
Eкономічна енциклопедія
майстер —
Майстер, -тра м. 1) Мастеръ. По роботі пізнати майстра. Ном. № 7338. 2) Пѣвецъ (кобзарь, лірник), обучающій пѣнію отданнаго къ нему въ науку ученика. Вже того майстра нема, що я пристав, — умер. Вересай.
Словник української мови Грінченка