медик —
ме́дик іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
медик —
-а, ч. Фахівець із медицини. || розм. Студент медичного інституту або факультету.
Великий тлумачний словник сучасної мови
медик —
МЕ́ДИК, а, ч. Фахівець із медицини. Борис був медик і з замилування гігієніст (І. Франко); Навіть і медики визнавали, що “бабині купання дають певний ефект...” (О. Гончар); // розм. Студент медичного інституту або факультету.
Словник української мови у 20 томах
Медик —
Ме́дик басейн у районі сучасної вулиці Горбачевського, який створено на місці Вулецького ставка
Лексикон львівський: поважно і на жарт
медик —
ЛІ́КАР (особа з вищою медичною освітою, що лікує хворих), МЕ́ДИК, ДО́КТОР розм., ЕСКУЛА́П жарт. заст., ЛІЧЕ́ЦЬ заст.; ЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч., ЗЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); КОНОВА́Л зневажл. (поганий лікар).
Словник синонімів української мови
медик —
МЕ́ДИК, а, ч. Фахівець з медицини. Борис був медик і з замилування гігієніст (Фр., III, 1950, 83); Навіть і медики визнавали, що "бабині купання дають певний ефект…" (Гончар, Тронка, 1963, 214); // розм. Студент медичного інституту або факультету.
Словник української мови в 11 томах