медик
МЕ́ДИК, а, ч. Фахівець з медицини.
Борис був медик і з замилування гігієніст (Фр., III, 1950, 83);
Навіть і медики визнавали, що "бабині купання дають певний ефект…" (Гончар, Тронка, 1963, 214);
// розм. Студент медичного інституту або факультету.
Мені позавчора сказав один знайомий, що моє обличчя дуже нагадує якогось медика третього курсу (Сам., II, 1958, 322);
[Мальванов:] Медик? На якому курсі? [Вернидуб:] Через тиждень кінчаю (Коч., II, 1956, 28).
Словник української мови (СУМ-11)