мертвий —
-а, -е. 1》 Такий, у якому припинилося життя; померлий; прот. живий. || у знач. ім. мертвий, -вого, ч.; мертва, -вої, ж. Мрець. || Про частини тіла мерця. || Засохлий, завмерлий, сухий (про рослинність). || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
мертвий —
МЕ́РТВИЙ, а, е. 1. Такий, у якому припинилося життя; померлий; протилежне живий. – Я влітаю в хату, дивлюсь, а моя мати лежить на лаві мертва (І.
Словник української мови у 20 томах
мертвий —
Мертвого з церкви не вертають. Він належить до іншого світа, туди йому й дорога. Мертвого за свідка не кличуть. Фізично не можлива річ.
Приповідки або українсько-народня філософія
мертвий —
А, -е. 1. Дуже п'яний. 2. Дуже стомлений. Приходиш додому мертвий з єдиним бажанням — завалитись спати. 3. Людина, що спить. Коли він мертвий, його краще не чіпати. ◇ Мертві бджоли не гудуть — до всіх значень.
Словник сучасного українського сленгу
мертвий —
гробова́ (моги́льна, ме́ртва) мо́вча́нка. Відсутність звуків людської мови; абсолютна тиша. Кілька хвиль стояла в залі гробова мовчанка (І. Франко); — Восьма камера зустрічає нас (в’язнів) могильною мовчанкою. Вона порожня (Ю.
Фразеологічний словник української мови
мертвий —
БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
мертвий —
Ме́ртвий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
мертвий —
МЕ́РТВИЙ, а, е. 1. Такий, у якому припинилося життя; померлий; протилежне живий. — Я влітаю в хату, дивлюсь, а моя мати лежить на лаві мертва (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
мертвий —
Мертвий, -а, -е 1) Мертвый. Ні живий, ні мертвий. Ном. № 4394. 2) Употребляющійся при похоронахъ? траурный? Понесли: поперед усього хрест святий з корогвами, далі криша з мар сукном мертвим покрита. Кв. І. 114. 3) мертва кропива. раст. Lamium album. ЗЮЗО.
Словник української мови Грінченка