Значення в інших словниках
-
мимохіть —
мимохі́ть прислівник мимоволі незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
мимохіть —
пр., несамохіть, мимоволі, ненароком, мимовільно, підсвідомо, само собою; (проти волі) не хотівши, недоброхіть, ок. невласновільно, р. знехотя.
Словник синонімів Караванського
-
мимохіть —
див. мимоволі
Словник синонімів Вусика
-
мимохіть —
присл. Те саме, що мимоволі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мимохіть —
МИМОХІ́ТЬ, присл. Те саме, що мимово́лі. Радо простила [Краньцовська] йому те немиле слово, що вирвалося йому перше мимохіть (Л. Мартович); У неділю хазяїн з хазяйкою поїхали в Царське Село. Тарас почув мимохіть, що там уперше їздитимуть на залізниці (О.
Словник української мови у 20 томах
-
мимохіть —
МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст.
Словник синонімів української мови
-
мимохіть —
Мимохі́ть, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мимохіть —
МИМОХІ́ТЬ, присл. Те саме, що мимово́лі. Радо простила [Краньцовська] йому те немиле слово, що вирвалося йому перше мимохіть (Март., Тв., 1954, 264); У неділю хазяїн з хазяйкою поїхали в Царське Село.
Словник української мови в 11 томах