мимохіть

мимохі́ть

прислівник

мимоволі

незмінювана словникова одиниця

Значення в інших словниках

1. мимохіть — пр., несамохіть, мимоволі, ненароком, мимовільно, підсвідомо, само собою; (проти волі) не хотівши, недоброхіть, ок. невласновільно, р. знехотя.  Словник синонімів Караванського
2. мимохіть — див. мимоволі  Словник синонімів Вусика
3. мимохіть — [миемоух’іт'] присл.  Орфоепічний словник української мови
4. мимохіть — присл. Те саме, що мимоволі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мимохіть — МИМОХІ́ТЬ, присл. Те саме, що мимово́лі. Радо простила [Краньцовська] йому те немиле слово, що вирвалося йому перше мимохіть (Л. Мартович); У неділю хазяїн з хазяйкою поїхали в Царське Село. Тарас почув мимохіть, що там уперше їздитимуть на залізниці (О.  Словник української мови у 20 томах
6. мимохіть — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст.  Словник синонімів української мови
7. мимохіть — Мимохі́ть, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мимохіть — МИМОХІ́ТЬ, присл. Те саме, що мимово́лі. Радо простила [Краньцовська] йому те немиле слово, що вирвалося йому перше мимохіть (Март., Тв., 1954, 264); У неділю хазяїн з хазяйкою поїхали в Царське Село.  Словник української мови в 11 томах