мимохіть

МИМОХІ́ТЬ, присл.

Те саме, що мимово́лі.

Радо простила [Краньцовська] йому те немиле слово, що вирвалося йому перше мимохіть (Л. Мартович);

У неділю хазяїн з хазяйкою поїхали в Царське Село. Тарас почув мимохіть, що там уперше їздитимуть на залізниці (О. Іваненко);

Обіцянка самостійно влаштувати свою долю прохопилась у нього мимохіть (О. Гуреїв);

Дожидаю, що далі .. – Сідайте. Ближче. Отак. Я мимохіть корюся (С. Васильченко);

Кузька мимохіть узяв у піонервожатого яблуко і розгублено подивився на хлопців – чи справді з'їсти, чи це тільки жарти? (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. мимохіть — мимохі́ть прислівник мимоволі незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мимохіть — пр., несамохіть, мимоволі, ненароком, мимовільно, підсвідомо, само собою; (проти волі) не хотівши, недоброхіть, ок. невласновільно, р. знехотя.  Словник синонімів Караванського
3. мимохіть — див. мимоволі  Словник синонімів Вусика
4. мимохіть — [миемоух’іт'] присл.  Орфоепічний словник української мови
5. мимохіть — присл. Те саме, що мимоволі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мимохіть — МИМОВО́ЛІ (без певного наміру; всупереч власній волі), МИМОВІ́ЛЬНО, НЕВІ́ЛЬНО, МИМОХІ́ТЬ, ПОНЕВО́ЛІ розм., МИМОВІ́ЛЬ розм., НЕДОБРОХІ́ТЬ заст.  Словник синонімів української мови
7. мимохіть — Мимохі́ть, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мимохіть — МИМОХІ́ТЬ, присл. Те саме, що мимово́лі. Радо простила [Краньцовська] йому те немиле слово, що вирвалося йому перше мимохіть (Март., Тв., 1954, 264); У неділю хазяїн з хазяйкою поїхали в Царське Село.  Словник української мови в 11 томах