мимохідь
МИМОХІ́ДЬ, присл.
1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі.
Арештант положив солом'яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (І. Франко);
– Хотіли мимохідь і ми додому зазирнути, та капітан не дозволив (Григорій Тютюнник);
Помітивши Ганну, Остапенко зачепив і її мимохідь. – Не спиться нашій матусі? Молода кров грає? І – пішов (О. Гончар).
2. перен. Не зосереджуючись на чому-небудь; між іншим.
– В степах Казахстану, доживаючи сто літ, – немовби між іншим, мимохідь каже Джамбул, – я сивий, мов сніг на хребтах Алатау (П. Тичина);
Воркує біля нього [Петрика] Василинка, а дорослим мимохідь каже, що мати пішла до церкви, а тато щойно вийняв два щільники і розрізає їх на шматки (М. Стельмах);
– Яке смачне сьогодні молоко! – сказав учора ввечері Олександр Іванович, .. ці незначущі, сказані мимохідь слова, запам'яталися старій матері (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)