мимохідь

МИМОХІ́ДЬ (проходячи мимо когось, чогось), МИМОХО́ДОМ розм., ПРОХО́ДОМ розм. Хвацько, немовби справжній вершник, сидів Сашко на незагнузданому коні.. і, попустивши повід, дозволяв мимохідь щипати траву (Л. Юхвід); Пройшов мимо Вови батюшка й чогось одвернувся. Зиркнув мимоходом на його директор і теж одвернувся (С. Васильченко); Тут би вони й стали його розпитувати, чи тут проходом, чи постоєм? (Г. Квітка-Основ'яненко).

МИМОХІ́ДЬ (не зосереджуючись на чомусь, між іншим), ПОБІ́ЖНО, МИМОХО́ДОМ розм.; ПО́ХАПЦЕМ (поспішаючи). Про свій візит до професора Орла він сказав лиш мимохідь (Ю. Шовкопляс); Микола ще мав час, щоб хоч побіжно оглянути столицю — до відходу поїзда залишалось кілька годин (І. Гончаренко); — Я до тебе похапцем, на часок, на хвилиночку (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. мимохідь — мимохі́дь прислівник минаючи щось; між іншим незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. мимохідь — МИМОХІДЬ – МИМОХІТЬ Мимохідь, присл. Проходячи мимо когось, чогось; переносно – не зосереджуючись на чомусь, між іншим. [Шостак:] Чого ж ти сюди забрів, коли тікаєш? [Загуба:] Мимохідь. Я на Писарівку мандрую (Я.  Літературне слововживання
3. мимохідь — пр., по дорозі, мимобіжно, проходом, мимоходом; (недбало) ПОХАПЦЕМ; (сказати) між іншим; (почути) краєм вуха; (глянути) краєм ока.  Словник синонімів Караванського
4. мимохідь — див. мимоволі  Словник синонімів Вусика
5. мимохідь — присл. 1》 Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. 2》 перен. Не зосереджуючись на чому-небудь; між іншим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. мимохідь — МИМОХІ́ДЬ, присл. 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. Арештант положив солом'яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (І.  Словник української мови у 20 томах
7. мимохідь — Мимохі́дь, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. мимохідь — МИМОХІ́ДЬ, присл. 1. Проходячи мимо кого-, чого-небудь; по дорозі. Арештант положив солом’яник на тапчані і мимохідь шепнув щось до діда, на що той лише кивнув головою (Фр.  Словник української мови в 11 томах
9. мимохідь — Мимохідь нар. Мимоходомъ.  Словник української мови Грінченка