множина —
множина́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири множини́
Орфографічний словник української мови
множина —
-и, ж. 1》 Форма числа, співвідносна з одниною, яка вживається тоді, коли мова йде про два предмети чи більше. 2》 мат. Сукупність елементів, об'єднаних за деякою ознакою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
множина —
МНОЖИНА́, и́, ж. 1. лінгв. Форма числа, співвідносна з одниною, яка вживається тоді, коли мова йде про два предмети або більше. Іменник “овцы” в множині родового відмінка він провідміняв “овцев”, плутав суфікси (Григорій Тютюнник). 2. мат.
Словник української мови у 20 томах
множина —
Одне з найважливіших понять у математиці, яке вживається — як у повсякденній мові — у значенні колекції (набору) визначених об'єктів, є вихідним поняттям (т.зв.
Універсальний словник-енциклопедія
множина —
Множина́, -ни́, -ні́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
множина —
МНОЖИ́НА, и, ж. Форма числа, співвідносна з одниною, яка вживається тоді, коли мова йде про два предмети або більше. Іменник "овцы" в множині родового відмінка він провідміняв "овцев", плутав суфікси (Тют., Вир, 1964, 55).
Словник української мови в 11 томах