Значення в інших словниках
-
міркування —
міркува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
міркування —
(дія) думання, метикування; (наслідок дії) думка, переконання, погляд, ок. мірковання.
Словник синонімів Караванського
-
міркування —
-я, с. 1》 Дія за знач. міркувати. 2》 Результат роздумів; думка, погляд, переконання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
міркування —
МІРКУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. міркува́ти. – Тут [на сахарні] треба багато міркування, треба добре головою крутить! (І. Нечуй-Левицький). 2. Результат роздумів; думка, погляд, переконання. Коли бачив [батько], що син ..
Словник української мови у 20 томах
-
міркування —
У логіці процес розв'язання проблем за допомогою умовисновків чи виведення одних суджень з ін. (на підставі їхнього логічного виникнення); гол. типами м. є: доведення, перевірка, умовисновок і з'ясування; у вузькому значенні процес розумового розв'язання завдань.
Універсальний словник-енциклопедія
-
міркування —
МІРКУВАННЯ — процедура обґрунтування деякого висловлювання (висновку) шляхом послідовного виведення цього висловлювання з інших висловлювань (засновків). М. — ланцюг умовиводів, викладених у логічно послідовній формі.
Філософський енциклопедичний словник
-
міркування —
ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл.
Словник синонімів української мови
-
міркування —
Міркува́ння, -ння, -нню (процес)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
міркування —
МІРКУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. міркува́ти. — Тут [на сахарні] треба багато міркування, треба добре головою крутить! (Н.-Лев., III, 1956, 320). 2. Результат роздумів; думка, погляд, переконання. Коли бачив [батько], що син..
Словник української мови в 11 томах
-
міркування —
Міркува́ння, -ня с. Соображеніе, размышленіе, разсчетъ. Оце тобі розумне міркування, збагни його, користуйся ним, друже. К. Іов. 13.
Словник української мови Грінченка