міркування
МІРКУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. міркува́ти.
– Тут [на сахарні] треба багато міркування, треба добре головою крутить! (І. Нечуй-Левицький).
2. Результат роздумів; думка, погляд, переконання.
Коли бачив [батько], що син .. готовий від великої довіри до батька сказати що-небудь таке, чого, може, і не слід би, як підказувала батькові інтуїція, говорити з міркувань партійної конспірації, він сам навмисне ухилявся від такої розмови (А. Головко);
Захар несподівано пригадав і свої колишні філософські міркування (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)