міркування
МІРКУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. міркува́ти.
— Тут [на сахарні] треба багато міркування, треба добре головою крутить! (Н.-Лев., III, 1956, 320).
2. Результат роздумів; думка, погляд, переконання.
Коли бачив [батько], що син.. готовий від великої довіри до батька сказати що-небудь таке, чого, може, і не слід би, як підказувала батькові інтуїція, говорити з міркувань партійної конспірації, він сам навмисне ухилявся від такої розмови (Головко, II, 1957, 585);
Захар несподівано пригадав і свої колишні філософські міркування (Ле, Право.., 1957, 40).
Словник української мови (СУМ-11)