мішень

міше́нь

[м'ішен']

-н'і, ор. -н':у, р. мн. -не^ий

Значення в інших словниках

1. мішень — міше́нь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мішень — (стрільця) ціль; (об 'єкт кпин) козел відпущення, г. жертвенний козел.  Словник синонімів Караванського
3. мішень — -і, ж. 1》 Штучна або природна ціль за навчальної та тренувальної стрільби. || Об'єкт для стрільби, влучання. 2》 перен. Про того, хто є предметом нападок, глузувань, переслідувань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мішень — Ціль  Словник чужослів Павло Штепа
5. мішень — МІШЕ́НЬ, і, ж. 1. Штучна або природна ціль при навчальній та тренувальній стрільбі. У полі на стрільбищі кожен взвод зайняв своє місце. Встановили мішені (І.  Словник української мови у 20 томах
6. мішень — МІШЕ́НЬ (предмет, в який цілять при навчальній і тренувальній стрільбі), ЦІЛЬ. У полі на стрільбищі кожен взвод зайняв своє місце. Встановили мішень (І. Багмут); Тир невеличкий, незручний. Звичайний довгий рівчак з високим насипом.  Словник синонімів української мови
7. мішень — МІШЕ́НЬ, і, ж. 1. Штучна або природна ціль при навчальній та тренувальній стрільбі. У полі на стрільбищі кожен взвод зайняв своє місце. Встановили мішені (Багмут, Служу Рад.  Словник української мови в 11 томах