мішень

МІШЕ́НЬ (предмет, в який цілять при навчальній і тренувальній стрільбі), ЦІЛЬ. У полі на стрільбищі кожен взвод зайняв своє місце. Встановили мішень (І. Багмут); Тир невеличкий, незручний. Звичайний довгий рівчак з високим насипом. Ціль — дошка з чорним паперовим колом, на якому розбіглася комашня цифр (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. мішень — міше́нь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мішень — (стрільця) ціль; (об 'єкт кпин) козел відпущення, г. жертвенний козел.  Словник синонімів Караванського
3. мішень — [м'ішен'] -н'і, ор. -н':у, р. мн. -неий  Орфоепічний словник української мови
4. мішень — -і, ж. 1》 Штучна або природна ціль за навчальної та тренувальної стрільби. || Об'єкт для стрільби, влучання. 2》 перен. Про того, хто є предметом нападок, глузувань, переслідувань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мішень — Ціль  Словник чужослів Павло Штепа
6. мішень — МІШЕ́НЬ, і, ж. 1. Штучна або природна ціль при навчальній та тренувальній стрільбі. У полі на стрільбищі кожен взвод зайняв своє місце. Встановили мішені (І.  Словник української мови у 20 томах
7. мішень — МІШЕ́НЬ, і, ж. 1. Штучна або природна ціль при навчальній та тренувальній стрільбі. У полі на стрільбищі кожен взвод зайняв своє місце. Встановили мішені (Багмут, Служу Рад.  Словник української мови в 11 томах