нагородити —
(особливо відзначити когось за щось) винагородити, обдарувати, наділити, (як правило грішми) преміювати.
Словник синонімів Полюги
нагородити —
нагороди́ти 1 дієслово доконаного виду віддячити нагороди́ти 2 дієслово доконаного виду набудувати; наговорити багато нерозумного
Орфографічний словник української мови
нагородити —
I див. нагороджувати I. II див. нагороджувати II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нагородити —
НАГОРОДИ́ТИ¹ див. нагоро́джувати¹. НАГОРОДИ́ТИ² див. нагоро́джувати².
Словник української мови у 20 томах
нагородити —
ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док.
Словник синонімів української мови
нагородити —
НАГОРОДИ́ТИ¹ див. нагоро́джувати¹. НАГОРОДИ́ТИ² див. нагоро́джувати².
Словник української мови в 11 томах
нагородити —
Нагоро́джувати, -джую, -єш сов. в. нагородити, -джу, -диш, гл. 1) Награждать, наградить. А хто ж мені нагородить за мої труди? Гол. І. 280. Я б думав нагородити його послугу тим, щоб настаноновити титарем. Г. Барв. 170. 2) Нагораживать, нагородить. Нагородив хлівів за для овець, а овець чорт-ма.
Словник української мови Грінченка