нагородити

(особливо відзначити когось за щось) винагородити, обдарувати, наділити, (як правило грішми) преміювати.

Значення в інших словниках

1. нагородити — нагороди́ти 1 дієслово доконаного виду віддячити нагороди́ти 2 дієслово доконаного виду набудувати; наговорити багато нерозумного  Орфографічний словник української мови
2. нагородити — [нагородитие] -роуджу, -одиеш; нак. -ди, -роудіт'  Орфоепічний словник української мови
3. нагородити — I див. нагороджувати I. II див. нагороджувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нагородити — НАГОРОДИ́ТИ¹ див. нагоро́джувати¹. НАГОРОДИ́ТИ² див. нагоро́джувати².  Словник української мови у 20 томах
5. нагородити — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
6. нагородити — НАГОРОДИ́ТИ¹ див. нагоро́джувати¹. НАГОРОДИ́ТИ² див. нагоро́джувати².  Словник української мови в 11 томах
7. нагородити — Нагоро́джувати, -джую, -єш сов. в. нагородити, -джу, -диш, гл. 1) Награждать, наградить. А хто ж мені нагородить за мої труди? Гол. І. 280. Я б думав нагородити його послугу тим, щоб настаноновити титарем. Г. Барв. 170. 2) Нагораживать, нагородить. Нагородив хлівів за для овець, а овець чорт-ма.  Словник української мови Грінченка