надзвичайний —
див. небувалий; феноменальний; хороший
Словник синонімів Вусика
надзвичайний —
-а, -е. 1》 Дуже сильний ступенем свого виявлення та не схожий на інші; винятковий. || Не такий, як звичайно, як завжди, чимось відмінний; особливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
надзвичайний —
НАДЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Дуже сильний, великий за силою, ступенем свого вияву. Я маю надзвичайну пам'ять на обличчя та місцевості (Леся Українка); Думала [Маруся], що, може, засне, але не могла від надзвичайного перевтомлення (Г.
Словник української мови у 20 томах
надзвичайний —
ВЕЛИ́КИЙ (який перевищує інші подібні за ступенем або силою вияву), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ДУ́ЖИЙ, ЗНАЧНИ́Й, НЕАБИ́ЯКИЙ, ДО́БРИЙ, ВАЖКИ́Й, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙ підсил., ПРЕВЕЛИ́КИЙ підсил., МОГУ́ТНІЙ підсил., КОЛОСА́ЛЬНИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
надзвичайний —
Надзвича́йний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
надзвичайний —
НАДЗВИЧА́ЙНИЙ, а, е. 1. Дуже сильний ступенем свого виявлення та не схожий на інші; винятковий. Якась надзвичайна туга лилася слізьми з тих давніх лаврських пісень, складених сотні літ (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
надзвичайний —
Надзвичайний, -а, -е Необычайный, чрезвычайный. Сталось щось надзвичайне, диковинне — таке, чого ніколи не буває. Ном., стр. 288, № 7910.
Словник української мови Грінченка