наклепати

наклепа́ти

[накле^ипати^е]

-айу, -айе^иш і -епл'у, -епле^иш, -епл'ут'; нак. -ай, -айте^и і -пли, -пл'іт'

Значення в інших словниках

1. наклепати — наклепа́ти 1 дієслово доконаного виду наклепати, виготовити в якійсь кількості; відточити наклепа́ти 2 дієслово доконаного виду звести наклеп  Орфографічний словник української мови
2. наклепати — I див. наклепувати I. II див. наклепувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наклепати — НАКЛЕПА́ТИ¹ див. накле́пувати¹. НАКЛЕПА́ТИ² див. накле́пувати².  Словник української мови у 20 томах
4. наклепати — наклепа́ти: ◊ накле́пати по мо́рді → морда  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. наклепати — нам’я́ти (фам. наклепа́ти) / намина́ти ши́ю (поти́лицю) кому. Побити кого-небудь за щось. Намну я тобі шию, коли зустрінемося (Ю. Яновський); (Горпина:) Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй ..  Фразеологічний словник української мови
6. наклепати — ОБМОВЛЯ́ТИ кого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ (ОСУ́ДЖУВАТИ), СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ (ОГОВО́РЮВАТИ) розм.  Словник синонімів української мови
7. наклепати — НАКЛЕПА́ТИ¹ див. накле́пувати¹. НАКЛЕПА́ТИ² див. накле́пувати².  Словник української мови в 11 томах
8. наклепати — Наклепати, -паю, -єш и -плю́, -плеш гл. Отбить (косу). Він наклепав косу. Рудч. Ск. І. 54.  Словник української мови Грінченка