Орфоепічний словник української мови

належність

нале́жність

[належн'іс'т']

-нос'т'і, ор. -н'іс'т'у

Орфоепічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. належність — нале́жність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. належність — -ності, ж. 1》 Стан за знач. належний 2). 2》 Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. належність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до нале́жний 1, 2. Пектораль з могили скіфського царя виявилася пошкодженою, ба навіть зі слідами ремонту. Про її належність скіфському цареві ніхто не сумнівається (В.  Словник української мови у 20 томах
  4. належність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь).  Словник синонімів української мови
  5. належність — Нале́жність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. належність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. нале́жний 2. Почав [начміліції] питати й записувати: ім’я, літа, соцстан, партійну належність (Головко, II, 1957, 163); Соціалістичне суспільство створило реальні умови для всебічного розвитку людини...  Словник української мови в 11 томах
  7. належність — Належність, -ности ж. 1) Принадлежность. 2) Слѣдуемое, надлежащее. 3) Должная, слѣдуемая сумма, причитающіяся деньги. Галиц.  Словник української мови Грінченка