належність
НАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. нале́жний 2.
Почав [начміліції] питати й записувати: ім’я, літа, соцстан, партійну належність (Головко, II, 1957, 163);
Соціалістичне суспільство створило реальні умови для всебічного розвитку людини, незалежно від її національної чи расової належності (Ком. Укр., 1, 1964, 62).
2. Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь.
Посередині ж города, на.. площі був торг — неодмінна належність кожного города того часу (Скл., Святослав, 1959, 577);
Обов’язковою належністю костюма всіх південних слов’ян була коротка безрукавка (Нар. тв. та етн., З, 1963, 62).
Словник української мови (СУМ-11)