належувати
НАЛЕ́ЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., розм. Довго, досхочу лежати; відпочивати, відлежуватися.
Вона виспалась зарані, належувати — обридло, іти — нікуди (Мирний, III, 1954, 235).
НАЛЕ́ЖУВАТИ², ую, уєш, недок., НАЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док., перех., розм. Довго лежачи, викликати застій крові, оніміння якоїсь частини тіла.
— Лягав би ти, Матвію, відпочивати. — Ніч довга, встигну боки належати (Цюпа, Назустріч.., 1958, 389).
Словник української мови (СУМ-11)