належувати
НАЛЕ́ЖУВАТИ¹, ую, уєш, недок., розм.
Довго, досхочу лежати, відпочивати; відлежуватися.
Вона виспалась зарані, належувати – обридло, іти – нікуди (Панас Мирний);
Доки мати засвічувала бликуна й торохтіла заслінкою біля припічка, лаштуючи снідання, Їгорко ще трохи належував (Григір Тютюнник).
НАЛЕ́ЖУВАТИ², ую, уєш, недок., НАЛЕ́ЖАТИ, жу, жиш, док., що, розм.
Довго лежачи, викликати застій крові, оніміння якоїсь частини тіла.
– Лягав би ти, Матвію, відпочивати. – Ніч довга, встигну боки належати (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)