Словник української мови у 20 томах

належність

НАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до нале́жний 1, 2.

Пектораль з могили скіфського царя виявилася пошкодженою, ба навіть зі слідами ремонту. Про її належність скіфському цареві ніхто не сумнівається (В. Чемерис);

Розкішні чорні вуса з вкраплено в них сивиною .. свідчили про колишню належність гостя до знаменитого запорозького лицарства (С. Добровольський);

Простим людям більше важить їхня належність до місцевої громади – міста або села, де вони мешкають, ніж до того чи іншого королівства (О. Авраменко);

Ними [віршами] завжди козиряв Соса, виказуючи свою належність до культури (Ю. Яновський).

2. Те, що є складником чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь.

Посередині ж города, на .. площі був торг – неодмінна належність кожного города того часу (С. Скляренко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. належність — нале́жність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. належність — [належн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
  3. належність — -ності, ж. 1》 Стан за знач. належний 2). 2》 Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. належність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ (те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь), ПРИНАЛЕ́ЖНІСТЬ, АКСЕСУА́Р книжн. (характерна для чого-небудь ознака, предмет); АТРИБУ́Т (ознака або предмет, що становлять характерну прикмету кого-, чого-небудь).  Словник синонімів української мови
  5. належність — Нале́жність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. належність — НАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. нале́жний 2. Почав [начміліції] питати й записувати: ім’я, літа, соцстан, партійну належність (Головко, II, 1957, 163); Соціалістичне суспільство створило реальні умови для всебічного розвитку людини...  Словник української мови в 11 томах
  7. належність — Належність, -ности ж. 1) Принадлежность. 2) Слѣдуемое, надлежащее. 3) Должная, слѣдуемая сумма, причитающіяся деньги. Галиц.  Словник української мови Грінченка