належно
НАЛЕ́ЖНО.
Присл. до нале́жний 4.
Він замовк на хвилину, щоб дати всім належно почути весь жах свого біблійного віщування (І. Франко);
Я сказав до нього, ніяковіючи з неуміння належно висловити співчуття: – Ах, яке лихо сталося сьогодні у вас на селі! (Ю. Смолич);
І ось тоді, коли вони зібрались мій труд прийнять, належно оцінить, – я, подолавши острах свій і радість, сказав – і чув, як голос мій дзвенить! (Л. Костенко);
– Тебе, скіфський мій гостю, належно зустрінуть мої люди (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)