належний
НАЛЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. Який є чиєю-небудь власністю, перебуває в чиємусь розпорядженні.
Я тепер день крізь день в роботі .. Я не знаю, де час, належний мені, а де – колективу (А. Хорунжий);
Законний син Ференц стає його законним спадкоємцем і власником родового замку та всіх належних графові сіл та маєтків (В. Лис).
2. Який входить до складу кого-, чого-небудь.
Я заїхав у відлюдне, належне до того повіту гірське село (І. Франко);
Брат Ізоген – значний християнин, належний до кліру (Леся Українка);
Він уже настільки відчув себе належним до ліпших людей, що погордував йти дивитися на страту трьох розбійників на Голій горі (В. Кожелянко);
// Який стосується чого-небудь, пов'язаний із чимсь.
У хвіртку входить старий диякон з речами, належними до ритуалу, загорненими в платину (Леся Українка).
3. Призначений кому-небудь.
Юра притиснув носовичком в кишені двадцять три карбованці тридцять дві копійки, належні бабі (Ю. Смолич);
Узявши заповнений бланк і належну суму грошей, задоволений поштар покинув купе (Л. Дмитерко);
Геродот узяв належну частку дичини й заходився вечеряти (І. Білик).
4. Потрібний, необхідний або відповідний.
Кирило приїхав на дачу. Гість дістав вже належну честь (М. Коцюбинський);
[Хілон:] Ти в громаді не займаєш місця, належного твоєму талану (Леся Українка);
Всіх належних заходів було вжито. Палуба й надбудови були ретельно промиті (О. Гончар);
– Простежте за тим, щоб усі поранені отримали належну медичну допомогу (О. Авраменко).
○ (1) Як нале́жне у знач. присл,:
а) як те, що треба, повинно бути.
Красу природи і її спокій пив [Кирило] хтиво, як спраглий воду, без думки і без сумніву, як щось належне (М. Коцюбинський);
Зачарування Мухтарова помітила [Люба] й сприйняла як належне, як ренту молодості (Іван Ле);
Перестала [Каломела] знічуватись і дивуватися, хвалу та й дарунки сприймала як належне (Д. Міщенко);
б) як годиться.
Знову почав [батюшка] на всі заставки чехвостити полісовщика. Той, як належне, вислухав усе (М. Стельмах);
Треба прийняти цей удар як належне, один-єдиний удар, іншого не буде (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)