Значення в інших словниках
-
насильство —
наси́льство іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
насильство —
Силування, ґвалт, примус, силоміття, ок. неволення, зап. насилля. НАСИП, д. висип; (земляний) ВАЛ, (перед окопом) бруствер; (круг хати) призьба; Г. НАПІРНИК.
Словник синонімів Караванського
-
насильство —
У своєму основному значенні слово «насильство» означає завдання людям шкоди шляхом убивства, калічення чи завдання болю. Його значення може поширюватись і на загрозу завдання такої шкоди, а також на психологічну і на фізичну шкоду.
Енциклопедія політичної думки
-
насильство —
-а, с. 1》 Застосування фізичної сили до кого-небудь. 2》 Застосування сили для досягнення чого-небудь; примусовий вплив на когось, щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
насильство —
Мус, примус, ґвалт, див. насилувати
Словник чужослів Павло Штепа
-
насильство —
НАСИ́ЛЬСТВО, а, с. 1. Застосування фізичної сили до кого-небудь. [Командор:] Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Леся Українка); Здавалось...
Словник української мови у 20 томах
-
насильство —
НАСИЛЬСТВО — застосування сили або загроза її застосування. В найширшому смисловому контексті, сила — це вияв свавілля та його здійснення відповідно до намірів певного суб'єкта. З огляду на це...
Філософський енциклопедичний словник
-
насильство —
БЕ́ШКЕТ (грубе порушення загальноприйнятих норм моралі й поведінки із застосуванням утисків, насильства), БЕЗЧИ́НСТВО, РОЗБІ́Й підсил. розм.; НАСИ́ЛЬСТВО, НАСИ́ЛЛЯ, СИ́ЛА (застосування фізичної сили). Що це за бешкет і розбій?...
Словник синонімів української мови
-
насильство —
Наси́льство, -ва, -ву; -си́льства
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
насильство —
НАСИ́ЛЬСТВО, а, с. 1. Застосування фізичної сили до кого-небудь. [Командор:] Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
-
насильство —
Насильство, -ва с. Насиліе. Насильство і тиранство. К. ХП. 127.
Словник української мови Грінченка