негідник —
негі́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
негідник —
див. МЕРЗОТНИК.
Словник синонімів Караванського
негідник —
-а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. || Уживається як лайливе слово (перев. у звертанні).
Великий тлумачний словник сучасної мови
негідник —
НЕГІ́ДНИК, а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник – і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (С.
Словник української мови у 20 томах
негідник —
БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст.
Словник синонімів української мови
негідник —
НЕГІ́ДНИК, а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник — і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (Жур., Опов.
Словник української мови в 11 томах
негідник —
Негідник, -ка м. Негодяй, мерзавецъ. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш. Гол. І. 262.
Словник української мови Грінченка