негідник

негі́дник

-а, ч.

Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник.

|| Уживається як лайливе слово (перев. у звертанні).

Значення в інших словниках

1. негідник — (підла людина) розм. пакосник, паскуда, зневажл. мерзотник, поганець.  Словник синонімів Полюги
2. негідник — негі́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. негідник — див. МЕРЗОТНИК.  Словник синонімів Караванського
4. негідник — [неиг’ідниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
5. негідник — хохл. (нєгодяй) падлюка, лотр гульвіса, гультяй, драб, ледащо, лотр, наволоч, неприторений, падло, падлюка, підлота, посмітюха, сволота, стерво, див. сволоч, ракалія  Словник чужослів Павло Штепа
6. негідник — НЕГІ́ДНИК, а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник – і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (С.  Словник української мови у 20 томах
7. негідник — БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст.  Словник синонімів української мови
8. негідник — Негі́дник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. негідник — НЕГІ́ДНИК, а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник — і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (Жур., Опов.  Словник української мови в 11 томах
10. негідник — Негідник, -ка м. Негодяй, мерзавецъ. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш. Гол. І. 262.  Словник української мови Грінченка