Значення в інших словниках
-
негідник —
(підла людина) розм. пакосник, паскуда, зневажл. мерзотник, поганець.
Словник синонімів Полюги
-
негідник —
негі́дник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
негідник —
[неиг’ідниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
негідник —
-а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. || Уживається як лайливе слово (перев. у звертанні).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
негідник —
хохл. (нєгодяй) падлюка, лотр гульвіса, гультяй, драб, ледащо, лотр, наволоч, неприторений, падло, падлюка, підлота, посмітюха, сволота, стерво, див. сволоч, ракалія
Словник чужослів Павло Штепа
-
негідник —
НЕГІ́ДНИК, а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник – і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (С.
Словник української мови у 20 томах
-
негідник —
БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст.
Словник синонімів української мови
-
негідник —
Негі́дник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
негідник —
НЕГІ́ДНИК, а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник — і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (Жур., Опов.
Словник української мови в 11 томах
-
негідник —
Негідник, -ка м. Негодяй, мерзавецъ. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш. Гол. І. 262.
Словник української мови Грінченка