оазис —
оа́зис іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
оазис —
-у, ч. Родюче місце в пустелі або напівпустелі з буйною рослинністю і прісною водою. || перен. Ділянка землі, місцевість, що відрізняється від навколишнього оточення більшою кількістю рослинності. || перен., перев. з означ.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оазис —
ОА́ЗИС, у, ч. Місце в пустелі або напівпустелі, де є рослинність і прісна вода. В тих місцях [Сахари], де на поверхню виходять підземні води, біля джерел і колодязів розташовані оазиси з фініковими пальмами та акаціями (з навч. літ.); // перен.
Словник української мови у 20 томах
оазис —
оа́зис, оа́за 1. Ділянка в пустелі, напівпустелі, що завдяки наявності води різко виділяється серед навколишніх просторів розвитком рослинності. Від назви давньоєгипетського м. Оасії. 2. Переносно – місце, явище або подія, що становлять відрадний виняток.
Словник іншомовних слів Мельничука
оазис —
ОА́ЗИС, у, ч. Родюче місце в пустелі або напівпустелі з буйною рослинністю і прісною водою. В тих місцях [Сахари], де на поверхню виходять підземні води, біля джерел і колодязів розташовані оазиси з фініковими пальмами та акаціями (Фіз. геогр..
Словник української мови в 11 томах