обертон —
оберто́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
обертон —
-у, ч. 1》 муз. Додатковий, більш високий тон, що супроводжує основний і надає йому особливого відтінку, тембру; призвук. 2》 мн., муз. Тризвуки, що входять до спектра музичного звука, збагачуючи основний тон. 3》 фіз.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обертон —
ОБЕРТО́Н, у, ч., фіз., муз. Додатковий, більш високий тон, що супроводжує основний і надає йому особливого відтінку, тембру; призвук. У надгортанних порожнинах ..
Словник української мови у 20 томах
обертон —
оберто́н (нім. Oberton, від ober – верхній і Ton – звук) складовий тон основного звука, що має більше коливань, ніж основний звук. Склад обертонів визначає забарвлення звуку, або тембр.
Словник іншомовних слів Мельничука
обертон —
ПРИ́ЗВУК, ОБЕРТО́Н. Описи природи у Сосюри містять численні музично-звукові "сплески", що набувають значення музичних призвуків і стають свого роду обертонами у звучанні всього вірша (з журналу).
Словник синонімів української мови
обертон —
ОБЕРТО́Н, у, ч., фіз., муз. Додатковий, більш високий тон, що супроводжує основний і надає йому особливого відтінку, тембру; призвук. У надгортанних порожнинах..
Словник української мови в 11 томах